Історія породи

Бівер Йоркширського Терьера
Перші Бівер Йоркширські Тер'єри з'явилися у 80-х роках XX століття у Німеччині у місті Hunsruck. Триколорні цуценята народилися у родині німецьких заводчиків Вернера і Гертруди Бівер.
Батьками перших Біверів були Йоркширські тер'єри — Darling von Friedheck і Fru-Fru von Friedheck. Саме ці песики були першою парою, яка заклала основу популяції Бівер Йорширських Тер'єрів А Ля Пом-Пон. Обоє батьків були стандартного окрасу для Йоркширів - Голубого з золотим підпалом. У 1981 році у Дортмунті на виставці вони завоювали титули Юних Чемпіонів Світу.

Оскільки пращури Біверів походили з одного розплідника Von Friedheck, існує значна ймовірність того,що у самому розпліднику могло відбутися міжпородне схрещування Йоркширів з іншою породою, яке і послугувало появі нової, популярної зараз породи Бівер Йоркширський Тер'єр.

Не звертаючи уваги на плітки , які точилися навколо появи незвичних цуценят, сім'я Біверів, яка мала на ті часи, досить великий досвід у розведенні Йоркширів, продовжила займатися розвитком нової породи.
Вони проводили дослідження на наявність можливого рецесивного гену у ліній цих плідників. Результатом племінної діяльності подружжя протягом декількох років, стало створення неперевершеної нової породи, яку її автори назвали "Бівер Йоркширський Тер'єр А Ля Пом-Пон". Ця порода, вигідно відрізнялася від звичайних йорків унікальними зовнішніми ознаками і яскраво вираженим фенотипом і генотипом.

Дещо пізніше відбувся кумедний випадок, який позначився на назві самої породи. Під час вечері, чоловік відомої німецької співачки Margot Eskens, подарував їй на блюдечку маленьке цуценя Бівера. Пані Eskens настільки сподобалося цуценя що вона голосно промовила :"a La Pom-Pon", що у перекладі з французької, дослівно означає "кольоровий клубок шерсті". Про цю історію дізналося подружжя Біверів. Хм дуже сподобався цей вираз і дещо пізніше заводчики вирішили, що таке ніжне і зворушливе означення для песиків цієї породи має стати невід'ємною частиною опису цих песиків.

Дехто зі спостерігачів за породою стверджували, ,що Бівери не народжені від чистопородних батьків, а є результатом схрещення Йорка з Ши-тцу. Дещо пізніше ці ж спостерігачі, додали, що у породу Бівер була домішана Мальтійська болонка. Ці заяви обурювали німецьких заводчиків і поціновувачів нової породи. Всі припущення вони називали безпідставними, і продовжували розведення породи Бівер Йоркширський Тер'єр у Німеччині.

Самі заводчики і прихильники породи звертали увагу скептиків, на той факт, що анатомічна будова, ймовірно доданих порід, про що дехто запевняв, абсолютно відрізняється від анатомії Бівера і Йорка, тому стверджувати, про схрещення йорка з іншими породами було непрофесійно і безглуздо.

Головним аргументом німецьких заводчиків було те, що за умови схрещення Йорка з іншими породами, обов'язково з'явилися б зміни у анатомії нащадків. Тіло стало б більш подовженим ніж у Йорка, ребра більш округлими, форма черепа змінилася б і стара більш округлою, укоротилася б довжина морди і не у всіх Біверів стояли б вуха.

Наступним беззаперечним аргументом на користь чистопородності Біверів був той факт, що від решти ймовірно доданих порід, був Біверів закріпився унікальний окрас. Тіло Бівера обов'язково було двокольорове біло-чорне у різній комбінації. Обов'язково білими мали бути лапи, живіт, кінчик хвоста, у деяких представників був ще білий комірець на шиї. Не повинно було бути ніяких затемнень і інших кольорів на тілі Бівера, будь-то соболиних чи рудих плям. Голова Бівера мала окрас з трьох кольорів: Білого, золотого і чорного або сталевого. Мало зберігатися гармонійне поєднання цих кольорів на морді. Категорично не допускалося, щоб шерсть Бівера була хвилястою або кучерявою.
Також не допускалось купірування хвостика Біверу, як у ті часи робили Йоркширам.

Подружжя Біверів вперше представили своїх триколорних песиків на виставці у березні 1988 року у місті в Wiesbaden у Німеччині. Заводчики назвали своїх песиків "Чорно-Біло-Золотими Йоркширськими Тер'єрами". Але ж, Союз собаководів Німеччини не прийняв цю породу, із зазначенням, що це Йоркшири "неправильного окрасу, які не можуть брати участь у племінному розведенні".

Заводчики не засмутилися і подовжували вдосконалення і закріплення притаманних для Бівера фізичних і зовнішніх якостей. Також Вернер і Гертруда продовжували пошук організацій, які б визнали і затвердили нову породу у своїй організації. І, зрештою, Німецький Клуб Любителів Собак, запросив для представлення нової породи подружжя Біверів. Презентація породи прола успішно і клуб прийняв до своїх лав унікальних маленьких песиків Бівер Йоркширських Тер'єрів. Було затверджено перший стандарт породи і офіційну назву: "Бівер Йоркширський Тер'єр А Ля Пом-Пон".

2 листопада 2007 року Інтернаціональний Бівер Клуб (Internationaler Biewer Yorkshire Terrier Club e. V.), який розташований у Німеччині, офіційно затвердив стандарт породи Бівер і взяв до своїх лав власників і заводчиків Біверів. У світі налічується бульше 10-ти кінологічних клубів, Які займаються і контролюють племінну діяльність заводчиків Бівер Тер'єрів.

З часом, Міжнародна Кінологічна Федерація ( Fédération Cynologique Internationale) дала право національним кінологічним клубам, які працюють на різних континентах, допускати Біверів на виставки і до племінної діяльності.
Відтоді, Бівер Йоркширські Тер'єри беруть участь у кінологічних виставках МКФ(FCI), виборюють титули у своїй породі і беруть участь у порівнянні кращих представників усіх порід на фінальних конкурсах.
В Україні Бівер Йорк Тер'єри відвідують національні і міжнародні виставкові змагання з красоти які проводить Кінологічна Спілка України(КСУ-UKU).
У лавах КСУ, заводчики Біверів і їх улюбленці, нарівні з іншими породами, беруть участь у племінному чистопородному розведенні і виставках, які проводяться як в Україні, так і за кордоном.

Made on
Tilda